Як громадянин України, не хочу чути правду від Б. Березовського

От щойно прочитав останнє інтерв'ю  з відомим нюзмейкером, відставним політиком періоду 1990-х у Росії, бізнесменом Б. Березовським на Главреді http://www.glavred.info/archive/2010/12/13/091826-0.html   Здавалося б звичайна розповідь, незвичайно обізнаної людини, трохи епатажу, звична
критика сучасного устрою у Росії, роздуми чергові про минуле і усе. Чувшим про цього політика громадянам не завжди вдається підібрати позитивних
характеристик та образів про нього. Інші прирівнюють його до останнього із могікан допутінської Росії, який мав мегавплив на  держполітику.  Проте, поміж іншого, зараз він зачепив тему, варту уваги. Його роздуми і саме зараз (!!!!) про отруєння Ющенка. Наведу повністю —
И Янукович в 2004 году был совсем иным, чем сейчас. Почему? Потому что нация изменилась. И неважно, сколько времени потребовалось, чтобы она переломилась в этом направлении — к свободе, к независимости. Знаете, как сложно это вспять повернуть? Это очень сложно, особенно в наше время. Поэтому я считаю, что Виктор Ющенко — это историческая личность. И у него был такой шанс, но он не реализовал его на сто процентов. Но и пятьдесят процентов – блестящая победа.
Почему?
Думаю, потому, что он был очень больным человеком, его отравили. Да, его отравили российские спецслужбы. Они его не убили, к счастью, они просто его надломили.
И все? Единственная причина – это болезнь?
Я считаю, что в основном это болезнь. Я неоднократно встречался с братом Ющенко. И он мне сказал: «Борис, до 2007 года он был просто мертвый». Если бы Ющенко отравил Путина, гебешники его из-под земли бы достали.
Украина мягче, поэтому вы не настояли на том, чтобы нашли этих отравителей, которые, как всем известно, скрываются в России. Все же имена известны. А почему они в России скрываются-то? Значит, что-то все-таки произошло, значит, они понимают, что они его травили… (жирний шрифт — М.П., продовження на Главреді).

А тепер, запитується, навіщо усе це?
При усій повазі до Березовського, такі роздуми-заяви не приносять ніякої користі, а навпаки дискредитують, висміюють, ускладнюють (політичний момент) і так складне розслідування, яке останнім часом набирає не зрозумілих оборотів. Сумніви Геопрокурора у інтерв'ю ЗМІ, коментарі провладних нардепів, ідея щодо початку розслідування справи з самого початку — яскравий цьому приклад. Та й зрештою, та частина громадян, яка розуміє ситуацію та слідкує за розвитком країни, добре розуміє, що це було отруєння та яка його природа. Питання у іншому. Суспільство та громадяни України заслуговують на те, щоб знати правду про отруєння, замовників, посібників, організаторів злочину (за Кримінальним кодексом) не від заокеанського мільйонера-втікача, а від української влади та врешті-решт українського Суду.  До цього всього, варто згадати що дискусія серед експертів, медиків, криміналістів, юристів т.д. уже пройшла у 2005-2008 рр., при чому із залученнями західних експертиз і на додачу лист-висновок більше 20 провідних дерматологів світу про природу такого отруєння — усе це не може не враховуватися при розгляді справи у суді. Мабуть, просто на часі відповідь саме на ці запитання. А не роздуми вищих посадовців Генпрокуратури про «справу про отруєння».

А так, для когось це може бути гарним прикладом сказати — «Ну, якщо це каже Березовський, а він часто помиляється, можливо і цього разу він хоче свою злість показати і застосовує для цього будь-які звсоби». Хоча право на свою думку у нього ніхто не відбирає, втім чи поділився він цією думкою із компетентними структурами, яким буде це слушно та важливо при подальшій роботі? 
Втім, у одному я з ним згоден точно — це у підборі цитат.  На початку розмови, відповідаючи про природу Вікілікс, Березовський сказав: 
 В Евангелии от Марка сказано: «Нет ничего тайного, что не сделалось бы явным, и ничего не бывает потаенного, что не вышло бы наружу». Хочеться вірити, що ми — громадяни України, будемо не останніми, хто  офіційно дізнається правду про цю страшну історію та багато інших у новітній історії країни. Адже ми на це заслуговуємо. На правду.