Про арифметику і каліграфію в буковинському селі без української мови
Нещодавно як депутат обласної ради написав листа керівництву регіонального управління освіти та науки щодо ситуації, яка склалася у Колінківцях Хотинського району. Ось його коротенький зміст.
30 вересня я мав змогу зустрітися з жителями та головою сільської ради села Колінківці Хотинського району Чернівецької області та отримав ряд доручень та звернень від колінківчан, зокрема, і стосовно завершення реконструкції приміщення школи-інтернату під дошкільний навчальний заклад по вул. Головній 105-Б та створення сприятливих умов для вивчення української мови дітей дошкільного віку. Приміщення та будівельні роботи (реконструкція даху) – це тема окремих депутатських звернень та пропозицій (зокрема, на останній сесії Чернівецької обласної ради було підтримано запит В. Куліша щодо можливості фінансування даного об’єкту).
Мене зацікавило інше питання – створення нормальних умов навчання для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у місцевості їхнього проживання. У селі Колінківці згідно книги запису (мав особисто змогу переглянути у голови сільради дану книгу) 350 дітей віком від 0 до 6 р. Можливість ходити до іншого дитсадку мають тільки 100 дітей. Решта дітей виховуються у сім’ях, де мова спілкування здебільшого молдавська. При вступі до першого класу такі діти мають суттєві проблеми розуміння предметів українською мовою у місцевій школі. У подальшому, це ускладнює засвоювання начального матеріалу та мінімізує соціальні комунікації дітей державною мовою.
Враховуючи те, що обов’язком держави є створення усіх умов для вивчення державної мови, відсутність поки що ще одного дошкільного навчального закладу у селі Колінківці, а також клопотання ряду жителів села звертаюся до Вас з пропозицією розглянути можливість додаткового запровадження годин вивчення української мови (як факультатив, із відвідуванням на добровільній основі 1-2 рази на тиждень занять у місцевій школі у позаурочний час) для дошкільнят та інших бажаючих. Мова іде саме про факультатив, тобто без внесення змін до навчальної програми, розподілу навантаження чи переліку вчительських ставок. Таким чином, я конструктивно запропонував розглянути цю ситуацію та запропонував вихід (за рахунок факультативу) з неї.
А тепер що я не написав? Що більшість дітей у Колінківцях із розказаного на зустрічі 30 вересня не вміють «добрий день» державною мовою сказати. Що перший клас для них, замість вивчення арифметики, каліграфії та буквара проходить під вивченням перших слів з української мови (основна школа українська). Що діти, які не ходили до дитсадка (нагадую переповнений садок на 100 дітей є), є більш замкнутими, менш активними у комунікаціях на перервах, відповідно, це більший для них стрес. Чи будуть такі діти призерами районних олімпіад, відмінниками та дошці відмінників, гарними декламаторами українських віршів питання відкрите.
І ще одне. Що треба шукати вихід із ситуації. Новий садок можна чекати роки (програма мінімум для напіврозваленого приміщення 1,5 млн на дах, а програма максимум новий садок у тому приміщеніі 7-8 млн.грн.). Очевидно, така сумі в обласний річний бюджет не влізе.
Можна довго говорити, що таких молдавських сіл є декілька. Або що можна водити свою дитину у сусіднє село. Або що дуже складно під час навчального року ввести додаткого якесь навантаження (факультатив). Або що ніхто нікого водити вечором на факультатив у селі не буде. Але мені здається, треба шукати вихід із ситуації можна найти завжди, особливо, коли це стосується наший українських дітей. І це виключно їхнє право спілкуватися дома своєю рідною мовою, утім завданням держави є створити умови для навчання державною мовою. Бо я б хотів, щоб потім ці діти поступали до нас, до Чернівецького національного університету.
30 вересня я мав змогу зустрітися з жителями та головою сільської ради села Колінківці Хотинського району Чернівецької області та отримав ряд доручень та звернень від колінківчан, зокрема, і стосовно завершення реконструкції приміщення школи-інтернату під дошкільний навчальний заклад по вул. Головній 105-Б та створення сприятливих умов для вивчення української мови дітей дошкільного віку. Приміщення та будівельні роботи (реконструкція даху) – це тема окремих депутатських звернень та пропозицій (зокрема, на останній сесії Чернівецької обласної ради було підтримано запит В. Куліша щодо можливості фінансування даного об’єкту).
Мене зацікавило інше питання – створення нормальних умов навчання для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у місцевості їхнього проживання. У селі Колінківці згідно книги запису (мав особисто змогу переглянути у голови сільради дану книгу) 350 дітей віком від 0 до 6 р. Можливість ходити до іншого дитсадку мають тільки 100 дітей. Решта дітей виховуються у сім’ях, де мова спілкування здебільшого молдавська. При вступі до першого класу такі діти мають суттєві проблеми розуміння предметів українською мовою у місцевій школі. У подальшому, це ускладнює засвоювання начального матеріалу та мінімізує соціальні комунікації дітей державною мовою.
Враховуючи те, що обов’язком держави є створення усіх умов для вивчення державної мови, відсутність поки що ще одного дошкільного навчального закладу у селі Колінківці, а також клопотання ряду жителів села звертаюся до Вас з пропозицією розглянути можливість додаткового запровадження годин вивчення української мови (як факультатив, із відвідуванням на добровільній основі 1-2 рази на тиждень занять у місцевій школі у позаурочний час) для дошкільнят та інших бажаючих. Мова іде саме про факультатив, тобто без внесення змін до навчальної програми, розподілу навантаження чи переліку вчительських ставок. Таким чином, я конструктивно запропонував розглянути цю ситуацію та запропонував вихід (за рахунок факультативу) з неї.
А тепер що я не написав? Що більшість дітей у Колінківцях із розказаного на зустрічі 30 вересня не вміють «добрий день» державною мовою сказати. Що перший клас для них, замість вивчення арифметики, каліграфії та буквара проходить під вивченням перших слів з української мови (основна школа українська). Що діти, які не ходили до дитсадка (нагадую переповнений садок на 100 дітей є), є більш замкнутими, менш активними у комунікаціях на перервах, відповідно, це більший для них стрес. Чи будуть такі діти призерами районних олімпіад, відмінниками та дошці відмінників, гарними декламаторами українських віршів питання відкрите.
І ще одне. Що треба шукати вихід із ситуації. Новий садок можна чекати роки (програма мінімум для напіврозваленого приміщення 1,5 млн на дах, а програма максимум новий садок у тому приміщеніі 7-8 млн.грн.). Очевидно, така сумі в обласний річний бюджет не влізе.
Можна довго говорити, що таких молдавських сіл є декілька. Або що можна водити свою дитину у сусіднє село. Або що дуже складно під час навчального року ввести додаткого якесь навантаження (факультатив). Або що ніхто нікого водити вечором на факультатив у селі не буде. Але мені здається, треба шукати вихід із ситуації можна найти завжди, особливо, коли це стосується наший українських дітей. І це виключно їхнє право спілкуватися дома своєю рідною мовою, утім завданням держави є створити умови для навчання державною мовою. Бо я б хотів, щоб потім ці діти поступали до нас, до Чернівецького національного університету.
0 коментарів