Декілька думок, висловлених на урочистій Академії до 100-річчя Ярославу Стецьку
Високоповажна Ірино Франківно! Шановні Буковинці!
У ці січневі святкові дні ми відзначаємо Дні народження славних синів Українського народу та борців за українську справу. Сьогодні 21 січня мало б виповнитися 100 років від дня народження Героя України, дисидента Олекси Гірника, який у 1978 р. на Чернечій горі у Каневі «через протест проти радянської русифікації» здійснив акт самоспалення. Пам'ять про його героїчний вчинок залишиться у наших серцях назавжди.
19 січня було 100 років з дня народження славного сина України, соратника Степана Бандери та великої когорти оунівців, ідеолога українського націоналізму Ярослава Стецька.
Його наукова, сподвижницька діяльність, життєвий шлях та особиста участь у подіях Проголошення ВІДНОВЛЕННЯ української держави у червні 1941 р. є яскравим прикладом для наслідування. Адже, очевидно, він прагнув бачити незалежну соборну Україну. Україну, яку хотіли бачити сотні тисяч українців по всій землі.
Із початком німецько-російської війни Я.Стецько, пробившись із групою однодумців за лінію фронту до Львова, скликав Національні Збори. На них 30 червня 1941 р. проголошено Акт відновлення Української Держави й обрано Я. Стецька прем'єром Українського Державного Правління — фактично, українського уряду.
Я хочу сказати, що це було велелюдним зібранням – як самі збори (приміщення Просвіти), так і на місці оприлюднення на площі Ринок (балкон Просвіти). Тобто, легітимність прийняття такого акту не повинна піддаватися сумніву.
З тексту Акту мені імпонують такі слова з п. 2. – «На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України — Києві з волі українського народу» (цитата за Вікіпедією). Очевидно, це була проукраїнська влада на українській землі, підтримана волею українців. До того ж підтримана українською церквою: на зустрічі у Просвіті був о. Й. Сліпий, заступник А. Шептицького, який усіляко підтримував дії Державного правління. Пізніше, це усіляко «забуватиме» радянська пропаганда, подаючи викривлені факти про ті події. Для мене особливо також повчальними є дії та вік Стецька, позаяк на момент проголошення Акту йому було 29 з половиною років.
Для мене доля багатьох сподвижників української справи та Я. Стецька, зокрема, є надзвичайно важливою. Проте за 20 років незалежності нами ще мало (недостатньо) зроблено. Декілька західних областей України у сенсі збереженні спадщини Я. Стецька зробили дещо більше. Тому пропонував би декілька простих речей:
- Для справжніх буковинців та українців цей 2012 р. повинен бути Роком українських Героїв. У червні ми святкуємо 105 років від дня народження Головного командира УПА Романа Шухевича а 14 жовтня 70 років створення УПА. Напередодні дня Соборності, вірю, саме такі дати, оповіді про Геройські вчинки повинні єднати українців;
- Потрібно усіляко підтримувати розвиток та повноцінне функціонування музею Ярослава та Ярослави Стецьків у Києві згідно указу Президента Ющенка від 2007 р. Знаю, завдяки зусиллям політв’язнів та репресованих такий музей діє на Тернопільщині у с. Великий Глибочок;
- Видання й популяризація через експертні та громадські обговорення творів Я. Стецька, адже він мав солідний науковий доробок. Мені, зокрема, як асистенту кафедри міжнародних відносин близькими є його позиції щодо співвідношення НАЦІОНАЛІЗМУ ТА ДЕМОКРАТІЇ. Із статті Я. Стецька цитую «Націоналістичний світогляд не лише не є ворогом правдивої демократії, але він за справжню демократичну владу, за народну владу, за владу українського селянина, робітника та ремісника». Очевидно, Стецько був демократом, адже вмів слухати колег, радитися та приймати рішення більшістю. Але, як державний лідер, він, виходячи з його наукових статей у періодиці діаспори, не міг не розуміти наскільки важливою є демократія для розвитку молодої держави. Разом з тим, почитавши Стецька, я б відкидав позиції багатьох сучасних політологів, які пробують розвести націоналізм та демократію по різні кутки. Інша справа, як, хто та за яких умов подає український націоналізм зараз...
І на завершення, хотів би сказати, що Я. Стецько дуже дбав про молоде покоління. У своїй статті «БУНТ ПРОТИ МАТЕРІАЛІЗМУ», написаній у 1959 р. Я. Стецько хотів, щоб наша молодь «жила чимось великим, героїчним, шляхетним, і тоді не схилить на шлях матеріалізму».
Хотів би сказати на це таке – вірю, моє покоління живе і буде жити ОСЬ ЦИМ великим, героїчним, шляхетним. З величною історією, тисячолітньою культурою, знаковими постатями та розумним працелюбним віруючим людом. Наше покоління живе і буде жити Україною. Так як цього хотів покоління Ярослава Стецько та він особисто. Так як цього хочете ВИ! Нехай у переддень Дня Соборності такі помисли нас усіх об'єднають назавжди!
Слава Україні! Слава українським Героям! Слава Ярославу Стецьку!
21 січня 2012 р., Чернівецька обласна філармонія, урочиста святкова Академія, приурочена до 100-річчя від дня народження Ярослава Стецька
Розлогий фото та відеорепортаж про академію доступний також на порталі БУКІНФО (С. Зарайський)
У ці січневі святкові дні ми відзначаємо Дні народження славних синів Українського народу та борців за українську справу. Сьогодні 21 січня мало б виповнитися 100 років від дня народження Героя України, дисидента Олекси Гірника, який у 1978 р. на Чернечій горі у Каневі «через протест проти радянської русифікації» здійснив акт самоспалення. Пам'ять про його героїчний вчинок залишиться у наших серцях назавжди.
19 січня було 100 років з дня народження славного сина України, соратника Степана Бандери та великої когорти оунівців, ідеолога українського націоналізму Ярослава Стецька.
Його наукова, сподвижницька діяльність, життєвий шлях та особиста участь у подіях Проголошення ВІДНОВЛЕННЯ української держави у червні 1941 р. є яскравим прикладом для наслідування. Адже, очевидно, він прагнув бачити незалежну соборну Україну. Україну, яку хотіли бачити сотні тисяч українців по всій землі.
Із початком німецько-російської війни Я.Стецько, пробившись із групою однодумців за лінію фронту до Львова, скликав Національні Збори. На них 30 червня 1941 р. проголошено Акт відновлення Української Держави й обрано Я. Стецька прем'єром Українського Державного Правління — фактично, українського уряду.
Я хочу сказати, що це було велелюдним зібранням – як самі збори (приміщення Просвіти), так і на місці оприлюднення на площі Ринок (балкон Просвіти). Тобто, легітимність прийняття такого акту не повинна піддаватися сумніву.
З тексту Акту мені імпонують такі слова з п. 2. – «На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України — Києві з волі українського народу» (цитата за Вікіпедією). Очевидно, це була проукраїнська влада на українській землі, підтримана волею українців. До того ж підтримана українською церквою: на зустрічі у Просвіті був о. Й. Сліпий, заступник А. Шептицького, який усіляко підтримував дії Державного правління. Пізніше, це усіляко «забуватиме» радянська пропаганда, подаючи викривлені факти про ті події. Для мене особливо також повчальними є дії та вік Стецька, позаяк на момент проголошення Акту йому було 29 з половиною років.
Для мене доля багатьох сподвижників української справи та Я. Стецька, зокрема, є надзвичайно важливою. Проте за 20 років незалежності нами ще мало (недостатньо) зроблено. Декілька західних областей України у сенсі збереженні спадщини Я. Стецька зробили дещо більше. Тому пропонував би декілька простих речей:
- Для справжніх буковинців та українців цей 2012 р. повинен бути Роком українських Героїв. У червні ми святкуємо 105 років від дня народження Головного командира УПА Романа Шухевича а 14 жовтня 70 років створення УПА. Напередодні дня Соборності, вірю, саме такі дати, оповіді про Геройські вчинки повинні єднати українців;
- Потрібно усіляко підтримувати розвиток та повноцінне функціонування музею Ярослава та Ярослави Стецьків у Києві згідно указу Президента Ющенка від 2007 р. Знаю, завдяки зусиллям політв’язнів та репресованих такий музей діє на Тернопільщині у с. Великий Глибочок;
- Видання й популяризація через експертні та громадські обговорення творів Я. Стецька, адже він мав солідний науковий доробок. Мені, зокрема, як асистенту кафедри міжнародних відносин близькими є його позиції щодо співвідношення НАЦІОНАЛІЗМУ ТА ДЕМОКРАТІЇ. Із статті Я. Стецька цитую «Націоналістичний світогляд не лише не є ворогом правдивої демократії, але він за справжню демократичну владу, за народну владу, за владу українського селянина, робітника та ремісника». Очевидно, Стецько був демократом, адже вмів слухати колег, радитися та приймати рішення більшістю. Але, як державний лідер, він, виходячи з його наукових статей у періодиці діаспори, не міг не розуміти наскільки важливою є демократія для розвитку молодої держави. Разом з тим, почитавши Стецька, я б відкидав позиції багатьох сучасних політологів, які пробують розвести націоналізм та демократію по різні кутки. Інша справа, як, хто та за яких умов подає український націоналізм зараз...
І на завершення, хотів би сказати, що Я. Стецько дуже дбав про молоде покоління. У своїй статті «БУНТ ПРОТИ МАТЕРІАЛІЗМУ», написаній у 1959 р. Я. Стецько хотів, щоб наша молодь «жила чимось великим, героїчним, шляхетним, і тоді не схилить на шлях матеріалізму».
Хотів би сказати на це таке – вірю, моє покоління живе і буде жити ОСЬ ЦИМ великим, героїчним, шляхетним. З величною історією, тисячолітньою культурою, знаковими постатями та розумним працелюбним віруючим людом. Наше покоління живе і буде жити Україною. Так як цього хотів покоління Ярослава Стецько та він особисто. Так як цього хочете ВИ! Нехай у переддень Дня Соборності такі помисли нас усіх об'єднають назавжди!
Слава Україні! Слава українським Героям! Слава Ярославу Стецьку!
21 січня 2012 р., Чернівецька обласна філармонія, урочиста святкова Академія, приурочена до 100-річчя від дня народження Ярослава Стецька
Розлогий фото та відеорепортаж про академію доступний також на порталі БУКІНФО (С. Зарайський)
0 коментарів