Про «реорганізацію» чернівецьких книгарень ще раз
Сьогодні, 8 травня, відбулося засідання постійної комісії Чернівецької обласної ради з правових питань, міжетнічних відносин, транскордонного співробітництва та антикорупційної політики, де, серед 11 питань порядку денного, розглядалося і ініційоване мною питання про розгляд проекту рішення Чернівецької обласної ради «Про реорганізацію обласних комунальних підприємств книжкової торгівлі». Про сам проект, його малоаргументованість, я уже мав можливість висловитися —
Отож, на засідання постійної комісії я доповів депутатам своє бачення даного проекту, з цього приводу висловилося четверо членів комісії і…. депутати не знайшли жодних аргументів, щоб питання реорганізації книгарень підтримати. Для об’єктивності розгляду я запрошував на засідання нашої комісії прийти представникам ОДА (суб’єкт подання проекту рішення про реорганізацію), пропозицію до порядку денного засідання нашої комісії я зробив ще 24 квітня (!) 2012 р. Тобто, 14 днів вона була у виконавчому апараті та, при бажанні та необхідності, могла б зацікавити відповідну сторону.
Свій проект висновку, зізнаюся, я бачив дещо іншим (є також у апараті облради): пропонував депутатам підтримати пропозицію створити тимчасову контрольну комісію (до слова, на підтримку комісії з питань приватизації, яка такий висновок ухвалила днем раніше, 7 травня. Але тільки у цій частині) та ретельно вивчити аргументи сторін. Моя позиція базувалася на тому, що депутати, м’яко кажучи, не були залучені до напрацювання даного проекту про реорганізацію. Створена невеличка робота комісія з числа трьох депутатів комісії з питань приватизації облради не змогла до 10 лютого 2012 р. зробити відповідну роботу – написати письмовий звіт, зустрітися з директорами книгарень т.д. Тому у мене і виникла дана думка, яку до речі, озвучив (дещо змінено) депутат Шевчук І. – залучити до проекту рішення депутатів, мовляв, якщо майно комунальне, то й місцеве самоврядування не повинне бути осторонь.
Але з шести присутніх депутатів на сьогоднішньому засіданні усі одноголосно (6 з 10 необхідно для прийняття рішення) проголосували за пропозицію депутата Салагора М. (який, до слова, обізнаний у книжках та історією рідного краю досить добре, часто купляє книжки у Чернівцях і ми з ним спілкуємося про новинки книговидання також часто) взагалі «рекомендувати депутатам на черговій сесії облради зняти з розгляду дане питання». Для мене — це воля абсолютної більшості присутніх.
Підсумовуючи, зазначу наступне.
1. Як і раніше особисто я не знаходжу серйозних аргументів, чому варто застосувати «вищу міру» для незалежних маленьких малоприбуткових (sic!, але з допомогою держави) книгарень. Дискусія за цей місяць прояснила багато фактів, які опосередковано стосуються даного питання, залишивши без відповіді головні питання навіщо і кому це потрібно?.. Вважав би за доцільне шукати можливість, з одного боку, допомогти вижити книгарням, з іншого — переглянути фінансову звітність даних підприємств. Гадаю треба їм допомогти, десь трохи зобов’язати до певної звітності, а десь і похвалити.
2. Рішення нашої комісії є також прикладом, як депутати, не політизуючи це питання, здатні прийняти консенсусне рішення в інтересах громади Буковини. І хоч по цьому проекту профільними (тобто такі, у прямій компетенції яких є прийняття зазначених рішень і від яких висновок будь-який, чи позитивний чи негативний, буде просто вимагатися) є комісія (1) з питань приватизації та (2) комісія з питань освіти й науки, наша комісія з правових питань висловила свою консолідовану позицію.
І мені щиро хотілося б і далі: не політизувати це питання, доопрацювати його, зберігши людей на своїх місцях та цільове призначення приміщень. Будьмо відвертими, цього хочуть усі. Чи я помиляюся? Якщо ні, то давайте шукати консенсусний вихід.
А поки даний висновок (див. додаток) повинен бути розданий депутатам для ознайомлення і бути врахований при фінальному голосуванні на сесії облради. Про нього повинна знати громадськість Буковини.
3. За себе скажу. Я народився і виріс у Чернівцях, хочу купляти і купляю книжки саме у Чернівцях («КС» далеко на останньому місці, через явно зовнішнього інвестора), ходити по можливості на презентації саме до такого «Букініста» чи «Української книги», який є, читати буковинських письменників, товаришувати та сперечатися з буковинськими журналістами в чернівецьких книгарнях й рекомендувати це саме усій молоді – студентам ЧНУ тощо.
І зараз вважаю, спішити депутатам тут не потрібно. Занадто велика вже відповідальність лягає на плечі тих, хто бачить цю проблему спрощенною або вже «вирішеною». Книголюби, все-таки, серед ряду умовних «огріхів», мають один очевидний – у них добра пам’ять. Про справжніх патріотів та фахівців, і про тих, хто це «імітує», «не дотягує». Попрошу, ніякий аналогій та без натяків з мого боку. От віриться, що серед депутатів більшості є достатньо перших двох.
П.С. За іронією, був обраний саме сьогодні вперше головуючим на комісії. За пропозицією решти 5-ти депутатів. Підтвердженням чому є відповідно протокол засідання комісії, представники апарату облради та людська воля.
Отож, на засідання постійної комісії я доповів депутатам своє бачення даного проекту, з цього приводу висловилося четверо членів комісії і…. депутати не знайшли жодних аргументів, щоб питання реорганізації книгарень підтримати. Для об’єктивності розгляду я запрошував на засідання нашої комісії прийти представникам ОДА (суб’єкт подання проекту рішення про реорганізацію), пропозицію до порядку денного засідання нашої комісії я зробив ще 24 квітня (!) 2012 р. Тобто, 14 днів вона була у виконавчому апараті та, при бажанні та необхідності, могла б зацікавити відповідну сторону.
Свій проект висновку, зізнаюся, я бачив дещо іншим (є також у апараті облради): пропонував депутатам підтримати пропозицію створити тимчасову контрольну комісію (до слова, на підтримку комісії з питань приватизації, яка такий висновок ухвалила днем раніше, 7 травня. Але тільки у цій частині) та ретельно вивчити аргументи сторін. Моя позиція базувалася на тому, що депутати, м’яко кажучи, не були залучені до напрацювання даного проекту про реорганізацію. Створена невеличка робота комісія з числа трьох депутатів комісії з питань приватизації облради не змогла до 10 лютого 2012 р. зробити відповідну роботу – написати письмовий звіт, зустрітися з директорами книгарень т.д. Тому у мене і виникла дана думка, яку до речі, озвучив (дещо змінено) депутат Шевчук І. – залучити до проекту рішення депутатів, мовляв, якщо майно комунальне, то й місцеве самоврядування не повинне бути осторонь.
Але з шести присутніх депутатів на сьогоднішньому засіданні усі одноголосно (6 з 10 необхідно для прийняття рішення) проголосували за пропозицію депутата Салагора М. (який, до слова, обізнаний у книжках та історією рідного краю досить добре, часто купляє книжки у Чернівцях і ми з ним спілкуємося про новинки книговидання також часто) взагалі «рекомендувати депутатам на черговій сесії облради зняти з розгляду дане питання». Для мене — це воля абсолютної більшості присутніх.
Підсумовуючи, зазначу наступне.
1. Як і раніше особисто я не знаходжу серйозних аргументів, чому варто застосувати «вищу міру» для незалежних маленьких малоприбуткових (sic!, але з допомогою держави) книгарень. Дискусія за цей місяць прояснила багато фактів, які опосередковано стосуються даного питання, залишивши без відповіді головні питання навіщо і кому це потрібно?.. Вважав би за доцільне шукати можливість, з одного боку, допомогти вижити книгарням, з іншого — переглянути фінансову звітність даних підприємств. Гадаю треба їм допомогти, десь трохи зобов’язати до певної звітності, а десь і похвалити.
2. Рішення нашої комісії є також прикладом, як депутати, не політизуючи це питання, здатні прийняти консенсусне рішення в інтересах громади Буковини. І хоч по цьому проекту профільними (тобто такі, у прямій компетенції яких є прийняття зазначених рішень і від яких висновок будь-який, чи позитивний чи негативний, буде просто вимагатися) є комісія (1) з питань приватизації та (2) комісія з питань освіти й науки, наша комісія з правових питань висловила свою консолідовану позицію.
І мені щиро хотілося б і далі: не політизувати це питання, доопрацювати його, зберігши людей на своїх місцях та цільове призначення приміщень. Будьмо відвертими, цього хочуть усі. Чи я помиляюся? Якщо ні, то давайте шукати консенсусний вихід.
А поки даний висновок (див. додаток) повинен бути розданий депутатам для ознайомлення і бути врахований при фінальному голосуванні на сесії облради. Про нього повинна знати громадськість Буковини.
3. За себе скажу. Я народився і виріс у Чернівцях, хочу купляти і купляю книжки саме у Чернівцях («КС» далеко на останньому місці, через явно зовнішнього інвестора), ходити по можливості на презентації саме до такого «Букініста» чи «Української книги», який є, читати буковинських письменників, товаришувати та сперечатися з буковинськими журналістами в чернівецьких книгарнях й рекомендувати це саме усій молоді – студентам ЧНУ тощо.
І зараз вважаю, спішити депутатам тут не потрібно. Занадто велика вже відповідальність лягає на плечі тих, хто бачить цю проблему спрощенною або вже «вирішеною». Книголюби, все-таки, серед ряду умовних «огріхів», мають один очевидний – у них добра пам’ять. Про справжніх патріотів та фахівців, і про тих, хто це «імітує», «не дотягує». Попрошу, ніякий аналогій та без натяків з мого боку. От віриться, що серед депутатів більшості є достатньо перших двох.
П.С. За іронією, був обраний саме сьогодні вперше головуючим на комісії. За пропозицією решти 5-ти депутатів. Підтвердженням чому є відповідно протокол засідання комісії, представники апарату облради та людська воля.
0 коментарів