На зустріч рішенню Європарламенту щодо безвізу для України

6 квітня у Європарламенті відбудеться голосування щодо безвізового режиму для короткострокових поїздок до держав Європейського Союзу громадян України. Відчуваю суспільні настрої, певну втому від теми безвізу, втрату розуміння доцільності такого кроку, все ж хотів бив акцентувати на важливості цього рішення. Для поступальної реалізації політики євроінтеграції України, інтересів українських громадян, єдності, та, власне, майбутнього Європи.
Для мене, депутатата Чернівецької обласної ради VI скликання, доцента кафедри міжнародних відносин нашого університету, буковинця, «безвіз» умовно розпочався у листопаді 2012 р. Тоді уперше офіційно на спльному засідання депутатів Чернівецької обласної ради та радників Сучавської повітової ради заговорили про полегшення жителями прикордоння перетину кордону. Одразу згадалися обміни думками на Буковині щодо перспектив малого прикордонного руху — позиції ряду депутатів Чернівецької обласної ради VI скликання, журналістів, підприємців. Тоді здавалося питання «безвізу» (у розумінні, власне, малого прикордонного руху) менше політизувалося й більше об'єднувало буковинців прикордоння, і, наголошу, хоча подібні договори Україна раніше (у часі) підписала з Польщею, Угорщиною та Словаччиною, а пізніше з Румунією, питання по суті виглядало виграшним, взаємним і далеко не останнім на шляху до комплексної ефективної реалізації політики європейської інтеграції України. Саме головне — питання стосувалося тих сотень людей, які дійсно потребували спрощення перетину кордону (У додатку, один з актуальних коментарів molbuk.ua/chernovtsy_news/71512-chastyna-bukovynciv-yizdytyme-do-rumuniyi-bez-viz.html). Як співавтор, разом з іншими депутатами, напрацював проект звернення від депутатського корпусу Чернівецької обласної ради до урядів України та Румунії щодо пришвидшення підписання Угоди про малий прикордонний рух, на сесії ми його оперативно схвалили, тоді ми отримали запевнення МЗС у невідкладному вирішенні цього питання, що відбулося, власне, у квітні 2014 р.
У той час, підтримка цього питання була для мене ще й важлива крізь призму створення (додаткових) УМОВ для пересування ГРОМАДЯН України через міждержавний кордон. Полегшити такі умови, знаєте, можливо, уберегти від у майбутньому порушень ст. 4 Конституції України, закону України «Про громадянство України» тощо. Взагалі, хто, як та чому (не)робить у нас для забезпечення інституту єдиного громадянства України — тема, очевидно, окремої розмови. Я переконаний, у нас є й повинні бути громадяни, державні службовці, експерти, бізнес-середовище, громадські активісти, які до такої, власне, «пікантної» (як би сказали галичани) розмови спокійно й неупереджено, головне, аргументовано й відповідально, готові.
Щодо безвізу залишаюся поміркованим й прагматичним — це пункт порядку денного, який ми, громадяни України, сформували, задекларували, застосувавши форми безпосередньої демократії й свого часу захистили. Ціною сотень життів цих же громадян України, які боролися за права й свободи. Існує багато думок щодо переваг безвізу, часових обмежень тощо, не ставлю тут за мету їх систематизувати. Безвіз — не панацея, не індульгенція, не, даруйте, самоціль. У нашому шортлисті ще дуже багато іншої роботи. Прийде час, вірю, сам безвіз з ЄС буде сприйматися, як і малий прикордонний рух, виважено, як процес та продовження реалізації реформ та інтеграції України до ЄС та НАТО. Чи згадає сьогодні хтось про зміст малого прикордонного руху? Працює? Для тих, звісно, ГРОМАДЯН України з більше 60-ти населених пунктів тільки Буковини, які його потребували. А скільком громадянам-буковинцям полегшить реалізацію своїх потреб безвіз до ЄС? Зрештою, будь-які побоювання чи обмеження можуть будь трансформовані невідкладно у рішення й доповнення до існуючих угод. 
А поки у Європарламенті нагадали, що текст законопроекту (щодо безвізу для України) вже було неформально узгоджено з Радою ЄС. Я не знаю, яким буде результат голосування, мені здається, цього не знають багато єврочиновників. І я не беруся прогнозувати, в цих умовах варто знати, що ми «зробили свою домашню роботу». Наберемося терпіння. Будь-яке рішення, зокрема, позитивне — це, по-суті, початок ще однієї умовної «доріжки», яка нас вервечкою, у позитивному розумінні цього терміну, співв'яже з країнами Євросоюзу. Вкотре. Не вперше та не в останнє.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте